Вишиванка — національна святиня

Вишиванка — національна святиня. Символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь, зв’язок, що не переривається століттями. Вишиванку передають із роду в рід, зберігають як безцінну реліквію.
Вона — символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається: батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому — кожному вручалася вишита сорочка з візерунком відповідної символіки. Характерно і показово, що символіка найновіших українських вишиванок у своїх образах збігається з орнаментами давніх трипільських часів. У цьому є спадкоємність наших культурних проявів. Вишиванка — це й оберіг людини від лихого ока та злих духів.

Кольорове диво української культури. Галерея вишиванок

Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.

Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.

Наші бабусі досі пам'ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення в течіі десятиліття. Українським майстрам відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.

Запорізька область

Відомою на всю Україну була чоловіча так звана чумацька сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. Цікаво, що такий рукав служить своїм рідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги. Чумацькі сорочки завжди добре вишивалися. Комір здебільшого — лиштвою, пазуха — вирізуванням, а рукава вирізуванням з лиштвою . У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їх поєднання: кола (символи сонця) всередині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромб може бути однією фігурою та поділений на частини, а також з крапками посередині.